Спелеологія (наука про печери) підіймає завісу таємниці в питаннях розуміння еволюції планети та історії розвитку життя. Адже ці підземні утворення — свідки усіх геологічних процесів, які відбувалися на Землі з моменту її утворення.
Останки стародавніх тварин, унікальні сліди найдавніших цивілізацій, мінеральні пласти зберігаються в них у первозданному вигляді. Вивчення цих артефактів дає чітке уявлення про зміну клімату, зародження та вимирання живих організмів, катастрофи Вселенського масштабу.
Тому до нових відкриттів дослідників печер прикута пильна увага всієї світової наукової спільноти.
Що таке печера
Слово «печера», що позначає природну порожнину в товщі земної кори, яка має один або кілька виходів на поверхню, на думку лінгвістів, походить від старослов’янського «піч» та у первісному варіанті означає «подібна до печі».
Залежно від походження печери поділяють на:
- карстові — утворюються в місцях залягання геологічних порід, які розчиняються у воді (крейда, сіль, гіпс, вапняк): водяні краплі розчиняють мінерал та проходять далі, утворюючи порожнини в пласті;
- тектонічні — внаслідок землетрусів в окремих шарах земної кори з’являються розломи та улоговини;
- ерозійні — під впливом води та вітру, які несуть дрібні мінеральні частинки, гірські породи зношуються, утворюючи гроти й арки, при цьому порожнини, що з’явилися під впливом води, називають «абразіонними», процес вивітрювання породжує «еолові» печери;
- вулканічні — верхній шар рідкої лави, яка витікає з жерла вулкана, під час контакту з навколишнім повітрям застигає, тоді як глибинні шари продовжують рух далі, утворюючи подобу порожнистої трубки;
- льодові — як випливає з назви такі ніші утворюються внаслідок танення льоду в глибині крижаного покриву.
Крім наукового інтересу, печери знаходять і практичне застосування. З давніх часів вони використовувалися як житло — захист від погодних умов та хижаків.
Деякі народи вважають підземні палаци притулком богів та використовують їх як храми.
Завдяки постійній температурі та вологості природні підземні тунелі можуть служити сховищем продовольства, води та інших цінних предметів, що потребують особливих умов зберігання.
Краса та велич кам’яних шедеврів, створених самою природою, не можуть не зачаровувати численних туристів.
Що таке сталактити та сталагміти
І сталактити, і сталагміти є продуктом осадового процесу, що по-науковому називається «карстовим утворенням». Мінеральні частинки, якими насичена вода, яка проникає в печеру, осідають на зводі та основі тунелю, утворюючи фантастичні геометричні об’єкти.
Сталактити
Зародження сталактитів починається на стелі. Початковим пунктом є крапля води, насичена мінералами, як правило сіллю.
За достатньої насиченості розчину, частина осаду, яка не розчинилася, відкладається на скелі печери, і з часом його накопичується дедалі більше. З роками отриманий «наріст» набуває геометричної форми. Як правило, це конус, спрямований гострим краєм донизу. Його розмір залежить від кількості крапель, що просочилися на цій ділянці, та швидкості їхнього падіння, візуально він являє собою «бурульку», із краплею води, що набігає на кінчик.
Таким чином сталактит — це карстова формація, що наростає зверху донизу. Оскільки вода продовжує свою циркуляцію, по центру конуса залишається канал для її безперешкодного витоку, і це відрізняє сталактит від інших, схожих за зовнішнім виглядом геологічних структур.
Сталагміти
Як і у випадку зі сталактитом, основою сталагміту є мінералізована крапля води. Водяні краплі, що послідовно падають в одне й те саме місце, накопичують соляні відкладення.
Форми таких відкладень вже мають різноманітну форму: центральний канал, яким вода протікає під дією сили тяжіння, відсутній.
Сталагміти товщі та потужніші за сталактити. Вони вже не конусоподібні — за природою свого утворення вони мають округлу, а іноді навіть неправильну форму
Найчастіше трапляються прямі трубчасті структури, які називають «макаронами», але можна побачити сталагміти, що нагадують кратер або навіть округлу перлину.
Сталактити та сталагміти, як правило, з’являються парами та розташовуються назустріч один одному, але трапляються випадки, коли карстові відкладення виростають поодинці.
Як утворюються сталактити та сталагміти
Згідно з дослідженнями британського Королівського хімічного товариства (Royal Society of Chemistry) більшість сталактитів мають у своєму складі карбонат кальцію, що утворює два види кристалів: арагоніт і кальцит. Саме тому сталактити з’являються лише в печерах, оточених породами, що містять кальцій.
Нерідко в складі сталактитів виявляються додаткові домішки сульфідів, карбонатів і навіть опалу, який хоч і не розчиняється у воді, але здатний змінювати свої властивості під впливом вологи. Наявність домішок може змінювати колір і поверхневі характеристики сталактитів.
Опуклі відкладення на підлозі печери, які живляться від сталактитів, що нависають над ними, — сталагміти. Вони не мають центрального каналу, тому їхні вершини можуть бути плоскими, увігнутими та навіть злегка закругленими.
Якщо кількість опадів, що випадають, різко змінюється від сезону до сезону протягом року, то мінлива кількість вологи, що випадає зі сталактиту, надасть верхній частині сталагміту конусоподібної форми. Коли ж «живлення» сталагміту постійне, його вершина набуде форми що більше нагадує свічку.
Де можна побачити ці утворення
До речі, крім «крапельних каменів» (сталактитів і сталагмітів) підземний світ таїть у собі й інші нерукотворні «підземні шедеври».
За твердженнями співробітників Національного парку Йоркшир-Дейлс (Велика Британія), не менш гарний вигляд мають «натічні камені» — наскельні утворення, які створюються коли вода стікає по стінках печери шарами, формуючи фіранки зі сталактитів які звисають, нагадуючи застиглий у часі водоспад. При цьому, деколи мінерали, що містилися у воді, забарвлюють шари в різні кольори, через що такі кам’яні картини ще називають «печерним беконом».
«Печерний попкорн» утворюється краплями води, що проникли через пори в скелі, створюючи з отриманих напівсфер чудернацькі шишки та ягоди.
При слові «спелеолог» уява послужливо малює місткий рюкзак, шолом, яскравий ліхтар, безліч тросів та карабінів. А як без усього цього спорядження безпечно спуститися в печеру?
Але насолодитися всіма дивовижними чудесами підземного світу, помилуватися сталактитами і сталагмітами, на власні очі побачити натічне каміння та «печерний попкорн» можна і без виснажливого лазіння вузькими і темними кам’яними коридорами.
Можна вирушити в подорож туристичними печерами, обладнаними бетонними доріжками, огорожею та освітленням. Деякі підземні палаци мають чудову акустику, в таких місцях відвідувачам пропонується музичний супровід.
Але, як то кажуть: «У чужий монастир зі своїм статутом не ходять!». Так і під час відвідування печер слід дотримуватися простих правил:
- підготувати пакет для сміття (обгортки від цукерок та порожні пластикові пляшки навряд чи прикрасять інтер’єр підземного грота);
- не відламувати «на пам’ять» шматки скельних утворень, навіть якщо вони дуже сподобалися — це каміння формувалося впродовж не однієї сотні тисяч років, тому відновити їх буде неможливо;
- не залишати «авторських» малюнків і написів на стінах печери: навряд чи наступні покоління будуть за це вдячні;
- не галасувати та не чіпати кажанів: адже саме вони господарі цього царства, а ви просто прийшли до них у гості.
Отже, які ж туристичні печери в Україні варті уваги?
«Оптимістична» (Тернопільська область)
До Книги рекордів Гіннеса потрапила як найдовша печера у світі, водночас вона є лідером за довжиною серед печер Євразії. Через свої масштаби досі поки що до кінця не вивчена, але найглибше, відоме на сьогодні, підземне озеро теж розташоване саме тут.
«Млинки» (Тернопільська область)
Якщо у звичайному житті не вистачає адреналіну, не варто відмовлятися від відвідування цієї печери — розчарування не буде!
Довжина підземних переходів становить близько 40 км, її низькі та вузькі переходи виявляться «під силу» далеко не кожному.
Зате враження від зустрічі із кристалами сталактитів, що переливаються всіма кольорами веселки, пластинчастими різнокольоровими шарами гіпсу залишать незабутні спогади.
«Кришталева» (Тернопільська область)
На відміну від «Млинок» це просто парк!
Виправдовуючи свою назву, печера справляє враження штучно виготовленої з найтоншого скла: поєднання сніжно-білого, пастельно-жовтого та світло-коралового кольору вражає уяву.
«Атлантида» (Хмельницька область)
Кам’яні кристали, що переливаються усіма можливими кольорами (як у калейдоскопі), створюють неповторні картинки, на які варто подивитися на власні очі. Неймовірної краси образи найрізноманітніших форм і розмірів викличуть прилив позитивних емоцій та піднімуть настрій. Така прогулянка численними залами, галереями, коридорами та гротами гарантовано позбавить стресу.
І це далеко не повний перелік туристичних об’єктів України, здатних викликати здивування, захоплення, натхнення та бажання повторити подорож у передчутті нових відкриттів і пригод.
🎹 Цікавий факт: в американському штаті Вірджинія знаходяться Лурейські печери, де встановлений найбільший у світі музичний інструмент, – орган із сталактитів. Він витягує звуки симфонічної якості з розташованих на площі 1,3 гектара сталактитів. Пульт органу керує молоточками, які вдаряють по сталактитах у потрібний час і в потрібних місцях.
