Як виникають коралові острови

Острів це ізольована водою по всьому периметру ділянка земної поверхні.

За способом виникнення їх поділяють на три великі групи: 

• материкові; 
• вулканічні; 
• коралові.

Материковими називають ділянки материка, які відокремилися від основної площі внаслідок затоплення морською водою. Причинами затоплення є опускання та підйом під дією геологічних процесів ділянок земної кори. Такі острови мають спільну із континентом основу і розташовуються або на мілині (Нова Земля, Великобританія, Тасманія) або на схилі (Мадагаскар, Корсика, Цейлон) сусіднього материка.

Вулканічні острови виникають унаслідок сейсмічної активності на океанському дні. Якщо глибина над кратером вулкана невелика, то після першого виверження суша підіймається над поверхнею води.

У глибоководних місцях потоки лави накладаються один на одного протягом тривалого часу. Зростання вулканічного острова залежить від періодичності та сили вивержень. Активний і зараз вулкан Мауна-Лоа (Гаваї) породив кам’янисте утворення, що підіймається над водою на висоту 4166 м, при цьому глибина океану біля його берегів становить 4600 м. Загальна висота цього велетня (8766 м) можна порівняти з найвищою точкою планети – Еверестом).

Коралові острови займають окрему позицію і можуть бути як самостійним утворенням, так і стати наступним кроком у розвитку материкового або вулканічного острова.

Що складає основу коралових островів

Коралові острови — це геологічні об’єкти, що з’являються не в результаті змін складу, щільності та температури земної кори, а є продуктом життєдіяльності біологічних організмів.

Головну роль в утворенні коралових островів відведено дивовижним кишковопорожнинним організмам — кораловим поліпам. Ці морські безхребетні тварини не вміють самостійно рухатися, живуть колоніями, прикріплюючись до різноманітних твердих об’єктів на морському дні та кожна колонія являє собою єдиний організм. Всі особини разом харчуються, беруть участь у розмноженні, видобуваючи з насиченої мінеральними солями морської води вапно будують загальний скелет.

Поверхня колонії покрита шаром одноклітинних водоростей, який служить зміцненню конструкції — під впливом хвиль, утворюється міцна гладка кірка, що віддалено нагадує цемент. Ці ж водорості забезпечують кожного члена колонії енергією.

Для комфортного життя кораловим поліпам потрібна тепла (не нижче +20⁰) вода, насичена киснем, мінеральними солями та планктоном. Водорості, як і будь-які інші рослини, потребують сонячного світла. 

Відмираючи, корали залишають після себе міцний шар кам’янистого вапна, йому надано назву “риф” і він є основою для прикріплення наступного покоління “будівельників”. Живі корали становлять лише відносно тонку, звернену до відкритого океану оболонку колонії.

Нормально живуть та розмножуються корали на невеликих глибинах тропічних та субтропічних широт при достатній кількості сонячного світла. Прісна вода в гирлах річок, мул до якого неможливо прикріпитися, знижений вміст кисню в застійних бухтах з покритим рясною рослинністю узбережжям згубні для цих морських організмів.

Нагромадження маси коралів над океанською поверхнею відбувається або з вини приливних хвиль, які виносять уламки відмерлих частин скелета колонії, або викликані коливаннями рівня океану або морського дна. Якщо дно опускатиметься досить повільно, нові покоління поліпів встигнуть наростити черговий шар своїх панцирів, але лише до певної, комфортної для їхнього життя глибини. Якщо рівень води знизиться, через осушення корали загинуть.

За наявності у воді достатньої кількості поживних речовин частина личинок коралових поліпів, званих “планулами”, не прикріплюються до основного тіла рифу, а вирушають у “вільне плавання”. На відміну від дорослого кораліту, тіло планули покрито віями, які дозволяють їй переміщатися у водному просторі. У випадку, якщо на шляху трапиться сприятлива течія або можливість “проїхатися”, наприклад на медузі, можна відійти на значну відстань від батьківської колонії. І якщо умови на новому місці виявляться сприятливими планула, прикріпившись до твердої підводної конструкції набуває вигляду поліпа і починає рости утворюючи нову колонію. Так зароджується новий риф.

Типи коралових рифів

Оскільки природа походження коралових рифів однакова, класифікація їх у типи досить умовна:

• облямівкові;
• бар’єрні;
• атоли.

На деякому видаленні вздовж узбережжя материка, материкового або вулканічного острова за наявності сприятливих умов зароджується облямівковий, або як його ще називають береговий риф. У бік берега, на мілководді, його розвиток йде досить повільно, зате в бік океану прямовисна стіна починає бурхливо зростати аж до максимально придатних для життя поліпів глибин.

Коли ширина мілководної лагуни між берегом острова (материка) і рифом, що його обрамляє, починає зростати, його поверхня стає на один рівень з водою або навіть повністю занурюється, риф з “берегового” перетворюється на “бар’єрний”. Причини цього явища є відносно різки коливання морського дна або рівня світового океану. Найбільш відомий 1900-кілометровий Великий Бар’єрний риф, розташований уздовж узбережжя Австралії. Канал, що відокремлює цей риф від материка при порівняно невеликій глибині, що становить у середньому 50 м має значну ширину, яка місцями доходить до 125 км.

Наймальовничіші з усіх коралових рифів – атоли. Виникають вони у відкритому океані, як правило, у вигляді розірваних утворень з коралового вапняку схожих на підкову або розірване кільце мають у середині мілководну лагуну з теплою, спокійною та дивовижно прозорою водою. Коли серед океану з’являється мілина з досить твердим дном, коралові поліпи, що оселилися на її краях, утворюють своєрідну межу, яка згодом розростається і перетворюється на атол. 

Причини виникнення мілини різні: це може бути поступове підняття морського дна або виверження підводного вулкана, кратер якого піднявся до глибини, що підходить для життя коралів. Ті кораліти, які залишаються з краю, отримують значно більше поживних речовин і кисню з відкритого океану, порівняно із тими, що залишилися усередині кільця, тому розвиваються інтенсивніше. Цим обґрунтовується крутість берегових схилів атола, звернених у відкритий океан, що досягає часом 30⁰. 

Атоли — улюблені місця для відпочинку багатьох людей, тропічний рай з великою кількістю яскравої рослинності та різноманітним тваринним світом. Найбільш популярні Мальдівські та Багамські острови.

Як риф стає островом

Хвилі океану, руйнуючи тверді кам’янисті породи, виносять уламки на поверхню рифу. Таким же шляхом риф покривають залишки панцирів різних ракоподібних, скелети загиблих риб. Так на поверхні, що спочатку складалася тільки з коралів, з’являється тверда скеляста основа.

Морські птахи, які полюючи на рибу змушені пролітати величезні відстані вибирають риф як місце для відпочинку, а оскільки загроза нападу хижаків у таких місцях мінімальна, риф стає і місцем гніздування. Приваблює суша, що з’явилася, і таких наземних тварин, як морські леви та тюлені, які також не проти погрітися на сонечку, відпочиваючи від підводного полювання.

Пташиний послід, шкаралупа яєць, недоїдки та органічні виділення тварин, перемішуючись з кам’янистою основою, утворюють ґрунт. Насіння рослин, яке переноситься вітром або морськими течіями, потрапляючи на такий ґрунт, пускають коріння і поростають. Яскравий приклад — насіння кокосової пальми (шкаралупа кокосового горіха непроникна для води, тому може переноситися морем на значні відстані).

Тепер на новому острові вже зможуть вижити сухопутні тварини-вегетаріанці, які згодом стануть здобиччю для хижаків.

Проблема зникнення коралових островів

Живі коралові поліпи виділяють особливий слиз, багатий на поживні речовини для дрібних безхребетних і ракоподібних. Цей зоопланктон служить їжею для величезної кількості риб, що мешкають поблизу рифів. З рослин і тварин, що живуть тут, видобуваються речовини, що широко використовуються в медицині та фармакології.  

Міцні стіни рифів захищають прибережні зони від ударів штормових хвиль та наслідків цунамі. 

Як об’єкт господарської діяльності коралові острови не становлять великого інтересу. Корінне населення малочисленнее. Екологічні системи утворювалися протягом довгого часу за умов ізоляції від інших і є унікальними. Обмежені природні ресурси прісної води виключають масштабне запровадження сільського господарства, або промисловості. Основний дохід держави, які розташовані на коралових островах, отримують від туризму. До роботи у цій галузі залучено майже 500 млн осіб.

За даними ООН, близько 70% коралових рифів планети перебувають під загрозою зникнення.

Негативний вплив на ці природні скарбниці мають такі аспекти людської діяльності як:

• скидання неочищених промислових стоків безпосередньо в океан;
• неконтрольований вилов рибних ресурсів;
• безконтрольний видобуток коралів, як будівельного матеріалу, сировини для виробництва сувенірів та прикрас.

До природних факторів, що становлять небезпеку для коралових рифів відносяться підвищення вмісту в атмосфері парникових газів, та викликане цим ефектом глобальне потепління та підвищення рівня світового океану. 

Підвищення температури призводить до помутніння води та згубно впливає на водорості. А їх відсутність, своєю чергою, призводить до загибелі коралів — яскраві гілки, що колись бризкали фарбами, перетворюються на неживі білі скелети. Це явище отримало назву знебарвлення.

Природними ворогами коралових поліпів є морські зірки “терновий вінець”. Один такий безжальний хижак за рік може знищити до 13 м² площі коралового рифу. Єдина жива істота здатна занапастити вінців — молюск харонія, але він сам опинився на межі зникнення, через безконтрольне видобування його раковин, які використовуються місцевими жителями для виготовлення сувенірів. 

На допомогу приходить людина — дайвери Австралії беруть із собою на занурення шприц із формаліном для знищення вінців, а інженери навіть створили спеціалізований підводний дрон зі шприцом.

Браконьєри, що варварськими методами видобувають морських риб з подальшим їх продажем акваріумістам також завдають непоправної шкоди екологічній системі рифів.

Не останнє місце у цьому ланцюжку займає і хімічне забруднення води. Цікавий факт — крем від засмаги, що змивається з океанськими хвилями з тіл відпочивальників, пошкоджує не тільки клітини поліпів, а й вбиває їх планули. Тому в деяких країнах заборонено ввезення речовин, що містять оксибензон (одне зі складових цих косметичних засобів). 

Для боротьби зі знебарвленням і вимиранням коралових поліпів величезні кошти витрачаються створення трансгенних коралових форм, стійких до впливів високих температур, і змін хімічного складу води. Такі “суперкорали” вирощуються на спеціальних “фермах”, після чого висаджуються на постраждалі коралові рифи, тим самим сприяючи їх відновленню.