У випадку, коли людині потрібно висловити свою думку, але вона не можете зробити це відкрито, їй необхідно скористатися “езоповою мовою”.
Що таке “Езопівська мова”
Спосіб висловлення думок, при якому використовуються недомовки, алегорії, натяки з метою уникнення цензурної заборони або переслідувань, називається езопова мова.
Нею часто користувалися в своїх творах дореволюційні українські письменники Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка. Вони вдавалися до езопової мови з ціллю уникнути переслідувань царського режиму та цензурної заборони. Разом з тим вони намагалися посилити вплив своєї творчості на читачів.
Походження фразеологізму “Езопова мова”
Вислів “езопова мова” вперше використав Салтиков-Щедрін. У шостому ст. н.е. у стародавній Греції жив раб на ім’я Езоп. Він був спостережливим і занадто мудрим, щоб висловлювати свої думки відверто, тому він їх ніби зашифровував у вигаданих ним байках. В його притчах головними героями були тварини, але висміював Езоп людські пороки, такі як: тупість, жадібність, заздрість, марнославство.
Речення з фразеологізмом “Езопівська мова”
- Т. Шевченко у поемі “Неофіти” вживав езопову мову, коли згадував римську історію, а мав на увазі Російську імперію.
- Л. Глібов у своїх байках успішно використовував езопову мову.
- Різноманітні прийоми езопової мови використовували українські класики у своій творчості.
- В наш час свободи та демократії зникла потреба в езоповій мові.