Автором креслень першого автомобіля, як самохідного безрейкового транспортного засобу, оснащеного власним механічним двигуном, вважається Леонардо да Вінчі. Для приведення в дію цієї машини застосовувалась енергія стиснутої пружини. У 2004 році вона була відтворена фахівцями Флорентійського Музею історії науки та довела правильність ідей великого винахідника.
Заради розваги китайського імператора приблизно в 1672 році Фердинанд Вербіст створює невеликий візок на паровій тязі, який хоч і не міг взяти на борт жодної людини, все ж став прообразом автомобіля в його сучасному розумінні.
Коли з’явився перший автомобіль
У 1769 проходять успішні випробування “малого візка Кюньо”, названого на честь її винахідника. Механізм призначався для транспортування артилерійських гармат, та вважається попередником як автомобіля, так й паровоза. Пристрій виявився непрактичним і загального поширення не набув.
В 1807 швейцарець Франсуа Ісаак де Рівас виставляє на огляд широкої публіки перший у світі поршневий двигун внутрішнього згоряння. Механізм, з іскровим запаленням якій працював на водні, згодом був встановлений на карету — вийшла подоба примітивного авто.
Протягом усього 19-го століття саморухомі візки поступово набувають таких корисних нововведень як маховий вал, підшипники, коробку передач і гальма.
З’являються парові диліжанси, “безрейкові паровози”, що використовуються як тягачі. Як предмети розкоші будуються окремі екземпляри легкових автомобілів.
Але незручні, важкі, великогабаритні парові та газові машини, що вимагають багато палива, непрактичні та через це широкого поширення не набувають.
Коли з’явилося перше авто із двигуном внутрішнього згоряння
Розвиток автомобільних моторів стримує відсутність зручного, простого в отриманні та транспортуванні палива (в основному використовуються вугільний газ та водень).
Виникнення двигунів внутрішнього згоряння що будуть працювати на альтернативному паливі було неминуче. У 1885 році з’являється добре знайомий сьогодні бензиновий двигун. Революційний пристрій, запропонований Готлібом Даймлером обладнаний карбюратором для отримання паливно-повітряної суміші та має циліндр розташований вертикально. Економічна, компактна та досить потужна конструкція оптимально підходить для використання на екіпажах, що рухаються самі.
У 1885 році в Німеччині з’являється “Motorwagen” — дітище винахідника Карла Бенца. Офіційно, саме його назвуть першим автомобілем із двигуном внутрішнього згоряння, але, за деякими джерелами, пальму першості отримав запатентований італійським інженером Енріко Бернарді в 1882 році триколісний велосипед обладнаний бензиновим мотором потужністю 0,024 к.с.
У 1895 році К. Бенц випускає перший автобус, а вже через рік його співвітчизник Г. Даймлер презентує перше таксі та вантажівку.
Перші автовиробники
Наприкінці 19-го століття перспективність виробництва автомобілів як прибуткового бізнесу очевидна.
У 1886 році французи Рене Панар та Еміль Левасор відкривають компанію “Panhard&Levassor”. Після придбання патенту на ДВЗ Даймлера в 1890 році починається розробка першого автомобіля.
Після ряду експериментів з’являється машина із заднім приводом та мотором, що розташований спереду. Таке компонування увійшло в історію як “Systeme Panhard” і стало зразком на довгі часи. У 1891 році компаньйони діляться ліцензією зі своїм земляком Арманом Пежо, започаткувавши марку “Peugeot”.
Початок масового виробництва автомобілів
Ринок вимагає збільшення кількості саморухомих екіпажів, але складне ручне виробництво не встигає за попитом.
У 1901 році американська компанія “Oldsmobile Curved Dash” організувала конвеєр для прискореного збирання автомобілів. З цією метою усі деталі машини були стандартизовані за типами та розмірами. Таким чином, “Curved Dash” став першим автомобілем серійного виробництва. До 1907 року з конвеєра зійшло 19 тисяч екземплярів.
Взявши на озброєння напрацювання “Oldsmobil” Генрі Форд створив власний конвеєр, домігшись небувалих на ті часи результатів: час складання “Ford Model T” не перевищував 2 годин, що дозволило знизити ціну автомобіля до 850 доларів.
Персональна машина перестає бути предметом розкоші перетворюючись на доступний та масовий товар.
Історія серійного виробника легкових авто люкс-класу “Cadillac Motor Car Division”, зобов’язаного своєю назвою засновнику міста Детройт Антуану де ла Мотта Каділлак, починається у 1903 році.
На Автомобільному Шоу в Нью-Йорку представлено “Cadillac – Model A”. “Cadillac – Model D”, який змінив його на конвеєрі виводить фірму на позиції лідера. Саме “Cadillac” першим у світі у 1912 році обладнав свої машини стартером та електричною системою запалювання — необхідність крутити ручку під час запуску двигуна відпала, що гідно оцінили жінки-водії.
1913 рік, Мюнхен — Карл Рапп і Густав Отто відкривають дві маленькі майстерні з виробництва авіадвигунів. З початком війни збільшення кількості замовлень змушує партнерів поєднати зусилля. Так, у липні 1917 року з’являється завод авіадвигунів “Bayerische Motoren Werke”, відомий сьогодні як компанія “BMW”.
У 1914 році британці Лайонел Мартін і Роберт Бамфорд встановлюють на шасі італійського “Isotta Fraschini” 1,4-літровий двигун “Сoventry-Simples”. На честь перемоги Мартіна в місцевих перегонах на пагорбі Астон Клінтон машина отримує назву ”Aston Martin”.
У 1919 Уолтер Оуен Бентлі на автосалоні в Лондоні демонструє свій перший автомобіль. За два роки налагоджено виробництво престижних авто, призначених для заможних людей. Досі продукція “Bentley Cars Ltd” є синонімом аристократичності та нездійсненної мрії для пересічних громадян.
Автомобілі виробництва колишнього СРСР
Першим Російським автомобілем став “бензомотор” Є. Яковлєва та П. Фрезе, виставлений на загальний огляд 1 липня 1896 на промислово-художній виставці Нижнього Новгорода. Переобладнаний двомісний кінний екіпаж зовні був схожий на машину К. Бенца, мав двигун потужністю 2 л, складаний шкіряний козирок, клаксон з гумовою грушею, для поворотів та гальмування застосовувалися важелі
Першим серійним російським авто став “Руссо-Балт” 1908 випуску. У 1912 році ця модель брала участь у перегонах у Монте-Карло. Призів машина не завоювала, але добираючись із Санкт-Петербурга до Князівства Монако (3257 км) своїм ходом, редактор журналу “Автомобіль”. А. Нагель, який сидів за кермом, кілька десятків разів “злітав” з обмерзлої дороги в кювет.
Щоб забезпечити краще зчеплення шин з поверхнею — Нагель закріпив на покришках шкіряні ремені з цвяхами — так народилися на світ перші у світі шиповані шини.
На радянському та пострадянському просторі функціонувало 4 найбільші заводи з виробництва легкових автомобілів:
- “Москвич” — у 1930 році підприємство освоює складання легкових та вантажних машин “Ford”, з 1933 завод стає філією “ГАЗ”, з 1939 розпочато виробництво машин власної розробки, пік успіху підприємства посідає другу половину п’ятдесятих та шістдесяті роки — значно оновлюється модельний ряд, освоюються закордонні ринки збуту, але, з 2001 року виробництво повністю зупинено;
- “ГАЗ” — Горьківський автомобільний завод розпочав свою роботу у 1932 році, за всі роки роботи модельний ряд продукції налічував кілька десятків найменувань різних модифікацій;
- “УАЗ” — Ульянівський автомобільний завод введений в експлуатацію в 1942 році, справно забезпечував Радянську армію та армії країн Соціалістичної співдружності надійними та невибагливими позашляховиками;
- “ВАЗ” — зданий в експлуатацію у 1971-му “Волзький автомобільний завод” розгортає випуск адаптованих під умови російської експлуатації малолітражок “FIAT-124”, згодом з’явилися автомобілі власної розробки, зараз продукція “ВАЗ” становить більш ніж 50% всього російського легкового автопарку.
За роки існування незалежної України виробництвом легкових автомобілів у країні займалося 4 заводи:
- “ЗАЗ” — “Запорізький автомобільний завод” — найстаріше профільне підприємство країни, знамените такими продуктами власної розробки як “Запорожець”, “Таврія”, “Дана” та “Славута”, після створення спільного підприємства з концерном “Daewoo” під власним брендом з конвеєра сходять “Lanos”, “Vida”, “Forza”, у різні роки випускаються “ВАЗ”, “Opel”, “Chevrolet”, “Chery”, а на базі Іллічівської (нині Чорноморськ) філії організовано великовузлове складання “Mercedes-Benz”;
- “ЛуАЗ” — створений на базі Луцького ремонтного заводу “Луцький автомобільний завод” у найкращі часи виробляв до 16,5 тис. позашляховиків на рік, але після входження у 2000 році до складу корпорації “Богдан” обладнання для виготовлення легкових авто було перебазовано до Черкас;
- “Єврокар” — розташований у селі Соломонове Закарпатської області завод з великовузлового складання автомобілів “Skoda”, якийсь час на цьому заводі виробляють інші зразки продукції концерну VAG: “Audi”, “Volkswagen”, “SEAT”;
- Черкаський автозавод “Богдан” — у 2008 році щойно зданий в експлуатацію завод під брендом “Богдан” спеціалізується на випуску двох моделей “ВАЗ” (2110, 2111), проте, економічна криза завадила виходу підприємства на повну проєктну потужність, зараз завод закритий та оголошений банкрутом.
Коли з’явився перший електромобіль
Як не парадоксально це звучить, але автомобілі з електричним приводом з’явилися набагато раніше за своїх “бензинових” побратимів. Електродвигун постійного струму, що був винайдений Томасом Девенпортом у 1834 році встановлюється на самохідне шасі. Пересувалась ця платформа по треку із прокладеними дротами. Через рік Сібандус Стретінг демонструє електричний автомобіль, який живиться від гальванічних елементів.
Офіційно винахідниками електромобіля зі знімною батареєю вважаються Томас Девенпорт та Роберт Девідсон. Подія датується 1842 роком.
Через 46 років побачив світ “Flocken Elektrowagen”, електромобіль з батареєю, яка підлягає перезарядженню.
Вагон, розрахований на шість пасажирів та обладнаний електричною тягою був представлений Вільямом Моррісоном на виставці в Чикаго (1893 рік). Без підзарядки він долає дистанцію у 23 км.
Переможцем першого американського автопробігу 1895 року стає електрокар. Через рік на ринок США виходить дилер, що спеціалізується на продажу виключно авто з електродвигунами.
З появою в 1898 році “Jeantaud Duc”, що подолав рубіж в 60 км/год починається відлік історії становлення електромобілів і до 1920 року їх популярність досягає свого апогею.
У 1912 році Генрі Форд і Томас Едіссон замислюються про серійний випуск дешевих електромобілів, що живляться від батарей, здатних забезпечити запас ходу до 160 км. За механіку мав відповідати Форд, електричну складову брав на себе Едісон. Все йшло до того, що електрокари мають повністю витіснити з ринку звичні машини з ДВЗ. Але дивна пожежа знищила лабораторію та документацію з усіма напрацюваннями щодо цієї теми, а Форд раптом нечуваними темпами став штампувати машини, що працювали на бензині. Це стало початком кінця будівництва електромобілів. За однією версією причиною того, що сталося, була змова власників нафтопереробних компаній, які не бажали втрачати нечувані прибутки, за іншою — Едіссону так і не вдалося створити батареї з необхідними показниками.
Повернутися до теми електромобілів на початку 21 століття змусили екологічні проблеми та зростання цін на енергоносії.
А з появою революційних технологій від “Tesla” електромобілі все впевненіше завойовують серця та гаманці автомобілістів по всьому світу.
