Що таке НАТО

НАТО – це військово-політичний блок, який об’єднує більшість європейських країн, США та Канаду.

Коли було створене НАТО

У березні 1948 року європейські країни Бельгія, Великобританія, Люксембург, Нідерланди та Франція уклали між собою Брюссельський пакт, на основі якого пізніше було створено «Західноєвропейський союз». Ця подія вважається початком становлення Північноатлантичного альянсу. Водночас США, Канада та Велика Британія проводили між собою секретні переговори про утворення такого союзу, де б прерогативою мала бути їх цивілізаційна єдність. Невдовзі відбулися перемовини європейських країн зі США та Канадою про створення єдиного союзу, який потім отримав назву НАТО. Ця історична подія сталася 4 квітня 1949 року у США. Метою утвореного союзу було захистити країни Європи від радянського впливу. Офiцiйно договір набув чинності 24 серпня 1949 після його ратифікації. 

Перші дванадцять держав, які отримали членство у НАТО: 

• США;
• Канада; 
• Ісландія; 
• Великобританія; 
• Франція; 
• Бельгія;
• Нідерланди;
• Люксембург;
• Норвегія;
• Данія;
• Італія;
• Португалія.

Таким чином, було створено “трансатлантичний форум” для проведення між країнами-союзниками консультацій з найважливіших питань стосовно подій, які ставлять під загрозу безпеку його членів. Забезпечення стримування будь-яких проявів агресії щодо території будь-кого з членів НАТО та захист від неї є першочерговим завданням цієї організації.

Які країни входять до НАТО

За всю історію існування НАТО декілька разів проводилося його розширення.

«Перше розширення НАТО» відбулося у 1952 році із введенням у склад Греції та Туреччини.

У 1954 році НАТО відмовило СРСР у заявці на вступ до свого складу.

«Друге розширення НАТО» сталося у 1955 році зі вступом у блок Західної Німеччини.

У 1966 році французька держава залишилась учасницею політичної структури НАТО, але покинула військову організацію. На такий крок французького президента Шарля де Голля спіткало бажання військовій, економічній та фінансовій незалежності Франції від США. Шарль де Голль запропонував провести реорганізацію НАТО, метою якої було обмежити американські позиції та посилити французькі, але США та Великобританія категорично відмовилися, внаслідок чого було перенесено штаб-квартиру НАТО з Парижу до Брюсселя та вивід військових американських баз з території Франції. Але це не завадило Франції у 1999 році брати активну участь у військовій операції блоку проти Югославії.

У 1974 році Греція через напружені відносини з Туреччиною залишила склад НАТО, а 1981 року знову повернулася.

«Третє розширення НАТО» сталося у 1982 році з приєднанням до НАТО Іспанії.

Після об’єднання Німеччини до альянсу було включено НДР як частину ФРН.

«Четверте розширення НАТО» відбулося у 1999 році після припинення холодної війни. Тоді до блоку увійшли Угорщина, Польща та Чехія.

«П’яте розширення НАТО» здійснилося у 2004 році, коли до альянсу було прийнято Болгарію, Латвію, Литву, Румунію, Словаччину, Словенію та Естонію.

«Шосте розширення НАТО» сталося у 2009 році з приходом Хорватії та Албанії. У цей час Франція повернулася у всі структури НАТО.

«Сьоме розширення НАТО» відбулося у 2017 році, коли до НАТО увійшла Чорногорія. 

«Восьме розширення НАТО» у 2020 році закінчилося вступом Північної Македонії.

Хто може стати членом НАТО

На сьогодні членами НАТО є тридцять країн. На цей час блок визнає Боснію та Герцеговину. У грудні 2018 року вона отримала від НАТО План дій щодо членства в організації. Грузія та Україна розглядаються як кандидати на членство в альянсі. В наш час НАТО створило програму, яка отримала назву — “Партнерство заради миру”.

Учасники цієї програми: 

• Австрія;
• Азербайджан;
• Вірменія;
• Білорусь;
• Боснія та Герцеговина;
• Грузія;
• Ірландія;
• Казахстан;
• Киргизія;
• Мальта;
• Молдова;
• Росія;
• Сербія;
• Таджикистан;
• Туркменія;
• Узбекистан;
• Україна;
• Фінляндія;
• Швейцарія;
• Швеція.

Чи має НАТО свою армію

Вищим органом НАТО є Північноатлантична рада. ПАР здійснює контроль за військово-політичним процесом, пов’язаним з безпековими питаннями стосовно міжнародної організації, яка 3 січня 2018 року нарешті затвердила свій офіційний гімн. 

В основу гімна лягла безсловесна музична композиція для двадцяти інструментів, яку у 1989 р. склав диригент Люксембурзького військового оркестру Андре Райхлінг. У 1966 році було засновано Комітет військового планування, до складу якого входять міністри оборони усіх країн – членів альянсу. Цей комітет збирається двічі на рік.

Офіційно до закінчення холодної війни сили НАТО не брали участі у жодній військовій операції. Але починаючи з кінця двадцятого століття війська Північноатлантичного альянсу брали участь у таких конфліктах:

1. Югославські війни в ході розпаду країни 1991-2001 рр.
2. Операція “Обдумана сила” у 1995 р. на території Боснії та Герцеговині.
3. Операція “Союзна сила” в Косово у 1999 р.
4. Операції в Афганістані: 
   • ISAF (2001-2014);
   • операція «Рішуча підтримка» (2014-2021).

5. Операція “Об’єднаний захисник” на території Лівії у 2011 р. 

У 2007 році збройні сили країн НАТО нараховували близько 5 млн військовослужбовців. 

У 2010 році у збройних силах країн-членів блоку військовослужбовців було понад 3,8 млн. Збройні сили альянсу складають:

• об’єднані збройні сили (ОЗС), які знаходяться у розпорядженні блоку;
• збройні сили, які залишаються у національному підпорядкуванні.

У 2020 р. сукупні витрати усіх членів НАТО на військові цілі складали понад 57% загальносвітового обсягу. Члени союзу дійшли згоди з приводу витрат на оборону щонайменше 2 % від своїх ВВП до 2024 р. включно. 

ОЗС складається з об’єднань, з’єднань та частини сухопутних військ та ВПС США, Великобританії, Канади, ФРН, Бельгії, Нідерландів, Італії, Туреччини, Польщі, Угорщини, Чехії, також ВПС Норвегії та Данії. Під час воєнних дій та проведення періодичних навчань у розпорядження ОЗС потрапляють ВМС вище зазначених країн та більшість військ Норвегії, Данії, Португалії та Люксембургу.

Як НАТО обороняється

З моменту заснування НАТО її ціллю вважалося протистояння СРСР, а пізніше ще й країнам – учасницям Варшавського договору, який був укладений в 1955 році.

У 2010 році стратегічна політика альянсу “Активна участь, сучасна оборона” висуває три найголовніші завдання НАТО:

•  колективна оборона;
•  кризове регулювання;
• безпека на основі співпраці.

У першій половині 2015 року міжнародна організація знову повертається до своєї першочергової задачі тільки зараз основною загрозою замість агресії СРСР розглядається можливий напад Російської держави.

В липні 2016 року на саміті НАТО Росію офіційно визнано головною загрозою безпеці блоку, а її стримування визначено новою місією НАТО.

З метою оперативної підтримки операцій НАТО були створені сили швидкого реагування. 22 листопада 2002 року у Празі відбулася зустріч глав країн – членів НАТО, на якій ухвалили концепцію СШР прийняттям відповідної декларації. А затвердили її міністри оборони держав Північноатлантичного Альянсу тільки у червні 2003 року.

До лютого 2022 року підрозділи СШР використовували чотири рази:

1. У 2004 році під час проведення Літніх Олімпійських ігор в Афінах.
2. Восени 2004 року, коли проводилися президентські вибори в Афганістані.
3. У серпні 2005 року, коли ліквідувалися наслідки урагану Катріна.
4. У жовтні 2005 року під час проведення гуманітарної операції після землетрусу в Пакистані.

В НАТО створені центри, які відповідають за аналіз та здійснюють інформаційну безпеку. У країнах – членах організації таких центрів нараховується двадцять. Три з них містяться у прибалтійських країнах. Литва відповідає за енергобезпеку, Латвія опікується стратегічною комунікацією, Естонія здійснює кібербезпеку.

Латвійський центр стратегічної комунікації міститься у Ризі. Його місія – проводити дослідження та розробку рекомендацій з чотирьох напрямків: інформаційні та психологічні операції, суспільні відносини, пропаганда.У роботі центру приділяється багато уваги розвитку засобів протистояння російським інтернет-тролям.

НАТО і війна в Україні

25 лютого 2022 року було проведене онлайн-засідання глав країн-членів блоку, на якому запропонували розгорнути СШР НАТО для захисту держав – учасниць від можливої агресії Російської Федерації в ході вторгнення її на Україну. Через три дні це рішення було офіційно задокументовано.