Походження визначення “масон” приписується французькому«Maçon» (муляр). Відповідно, вислів “франкмасон” — не більш ніж буквальний переклад “Franc-Maçon” (вільний муляр). Ну і, нарешті словом “ложа” (англ. “Loga”) позначалося місце зберігання інструментів.
Цілі та завдання руху
Масонство — це закрите суспільство, яке виникло на рубежі XVI та XVII століть, і веде свій початок від середньовічних гільдій мулярів. На той час зведення таких монументальних споруд, як собори, могло тривати десятиліттями, а то й століттями. При цьому фахівці-будівельники мали незаперечний привілей: вони за обов’язком служби могли вільно переміщатися від одного об’єкта до іншого, на відміну від селян та ремісників. Звідси, власне, й з’явилася приставка “вільний” у визначенні.
Масонство, у його сучасному розумінні, нічого спільного із представниками будівельних спеціальностей не має. Це спільнота, яка просуває ідеї любові до ближнього, взаємовиручки та всеосяжної істини.
Члени суспільства, або як його ще називають “Масонського ордену”, на своєму прикладі закликають вести доброчесне життя, займатися благодійністю, прагнути знань, одним словом, вести суспільно-корисний спосіб життя.
При цьому на чільне місце ставляться недоторканність особистості, взаємна повага, мораль, повага прав і свобод оточення, нетерпимість до брехні і фальші.
Історія виникнення масонства
Спочатку, в гільдіях мулярів існував поділ членів за рівнем їхньої професійної підготовки: “учень”, “підмайстер” та “майстер”. Ця ієрархічна структура збереглася і до сьогодення.
Професійні секрети передавалися з покоління до покоління, трималися в найсуворішій таємниці, тому прийняття нових учасників до спільноти суворо регламентувалося.
Але, згодом, потреба у спорудженні монументальних соборів відпала, почали з’являтися нові напрями в архітектурі й у лави вільних мулярів стали вливатися люди не пов’язані безпосередньо з будівництвом: скульптори, художники, вчені, поети, композитори та інші представники аристократії. Це були інтелектуали, які поділяли моральні норми масонів. Вони отримали назву “спекулятивних” масонів.
Першою письмовою згадкою про рух масонів є “Старі звинувачення”. Це зібрання стародавніх рукописів включає як міфи та легенди, пов’язані з рухом так і моральні принципи й правила поведінки для членів суспільства.
На рубежі XVI-XVII століть із дрібних угруповань в Англії утворюються більші об’єднання, які називають “ложами”. Окремих приміщень на той час у спільнот не було, тому збори відбувалися в тавернах. Від назв таверн і отримали свої імена перші масонські ложі:
- «Корона»;
- “Гусак та Вертел”;
- “Виноградна кисть”;
- “Яблуко”.
Кількість лож зростає і виникає необхідність у створенні керівних та координувальних органів, з’являються так звані “Великі ложі”. Найпершою Великою ложею стала “Велика ложа Лондону та Вестмінстеру”.
Пік популярності масонства посідає на XVIII століття. Членами руху стають Бенджамін Франклін, Джордж Вашингтон та Вольтер. У різних країнах з’являються нові відгалуження, кожне зі своїми ритуалами та традиціями.
На сьогодні масонський рух продовжує проповідувати ідеї добра, братерства, освіти та соціального прогресу по всьому світу.
Типи масонства
Поділ масонського руху на типи досить умовний, дослідники виділяють 6 основних течій:
- англосаксонське;
- езотеричне;
- ліберально-символічне;
- християнське;
- агностичне;
- окультне.
Англосаксонський тип масонства наголошує на дотримання членами цивільних обов’язків, благочестя, дотримання морально-етичних норм поведінки. Орден не бере участі у політичному житті країни, представники братства сповідують одну релігію та уникають релігійних конфронтацій. Цей тип масонства є притаманним країнам Північної Америки.
Езотеричне масонство спонукає послідовників до переходу з “темної” сторони на “світлу”. На чільне місце ставиться свідомість — підвищуючи власну концентрацію адепт поступово переходить із зовнішньої “темної” сторони на внутрішнє божественне просвітлення. Цей тип властивий країнам Європи.
Масони, що належать до ліберально-символічної течії, керуються “Конституціями Андерсена”. Цей звід законів, виданий у 1723 році регламентує ставлення спільноти до релігії, порядок взаємодії з громадянською владою, ієрархію та основні правила поведінки братів у ложах. Відмінна риса цього типу — неухильне дотримання традицій, точність у виконанні ритуалів та використанні символів, лояльність до чинної влади, за умов повного невтручання у політичне життя держави. Такі ложі набули широкого поширення в країнах Латинської Америки, зустрічаються вони і в Європі.
Християнське масонство має на меті зміцнення духу та віри християн. Ця течія знайшла своїх послідовників серед протестантських лож Німеччини та Скандинавії.
Агностичний напрямок є найбільш лояльним. Новачки приймаються без упору на приналежність до будь-якої релігії. Політичні дебати не забороняються. Метою діяльності лож є покращення суспільного життя. Напрям характерний для Італії та Франції.
Окультний тип масонства сформувався відносно недавно і ґрунтується на ідеї вдосконалення самосвідомості — переходу від матеріального до духовного за допомогою інтелекту.
Масонські символи
Величезну роль передачі ідей та принципів масонського руху грають символи. Більшість з них беруть свій початок від професійної діяльності перших масонів — мулярів.
Накутник та циркуль. Це найбільш відомі символи. Прямий кут втілює у собі моральність, чесність та справедливість, а циркуль означає самоконтроль, здатність обмежувати себе духовними та етичними рамками.
Всевидюче око (Око Провидіння). Зображення ока всередині трикутника символізує Божественне провидіння, віру у вищі сили, нагадування про постійний контроль згори.
Літера “G”. Літера “G” часто розташовується всередині квадрата та компаса. Являє собою геометричне (точне) уявлення математичних та філософських принципів масонства.
Стовпи. Символ двох колон, званих Яхін і Вооз бере свій початок від храму царя Соломона, є балансом між силою (Яхін) і гармонією (Вооз). Саме такої рівноваги має прагнути кожен масон як в особистому, так і у суспільному житті.
Фартух. Фартух є невід’ємною частиною церемоніального одягу масонів. Уособлюючи собою чистоту та невинність, він водночас дає уявлення про важливість праці у житті кожного. Залежно від рангу чи ступеня власника може мати індивідуальні прикраси.
Рівень. Рівень є символом рівності всіх людей перед Творцем і нагадує про неупереджене та справедливе ставлення до інших.
Кельня. Інструмент, що використовується для розподілу цементу є метафорою: цемент дружби, який покликаний закріплювати братерську любов і гармонійні відносини як усередині братства, так і за його межами.
Грубе і досконале тесане каміння. Ці два символи уособлюють духовний поступ члена спільноти на шляху до морального та духовного вдосконалення. Грубий камінь символізує початок шляху учня, досконалий — моральний ідеал майстра, якого необхідно прагнути.
Сонце та Місяць. Призначення символу — нагадувати про рівновагу між темрявою і світлом, невіглаством та просвітою, а також наводити на думки про невблаганність поточного часу. Образ покликаний підтримувати у людині прагнення самовдосконалення.
І це далеко не повний перелік символів, що використовуються в ритуалах, церемоніях, та застосовуються на масонських регаліях. При цьому інтерпретація символів може відрізнятись у різних масонських юрисдикціях.
Участь масонів у житті суспільства
Через ореол таємниці, що оточує масонський рух протягом усієї історії його існування, масонство зазнавало багатьох звинувачень. Найчастіше ці звинувачення ґрунтувалися на міфах та нерозумінні справжніх цілей та завдань спільноти.
Однією з найпоширеніших помилок є те, що масонство — це таємне суспільство, яке планує змови та державні перевороти з метою досягнення світового панування невеликою групою людей. Насправді жодної таємниці ритуали та церемонії масонів не містять, вони відкриті та доступні для широкого кола громадськості.
Також існує тверде переконання, що масони прагнуть надати тотального впливу на уряди з метою зміни політичного курсу на свою користь. Насправді масонство — політично нейтральна організація — його членам категорично забороняється зловживати своїм статусом із корисливими цілями.
Звинувачують масонів і у запереченні догм та правил канонічної церкви. Справді, масонство — не релігійна організація і не дотримується жодного єдиного віросповідання. Але, активну участь члена організації в житті тієї конфесії до якої він приєднався лише вітається.
Ідея масонства передбачає активну участь у суспільному житті, підтримку ініціатив, що сприяють гармонійному розвитку особистості.
Одним із завдань масонства є благодійність. Масонські ложі часто надають фінансову підтримку школам, лікарням, дитячим будинкам беруть участь у ліквідації наслідків стихійного лиха, волонтерських рухах. Масони охоче жертвують власними ресурсами та часом, беручи участь у таких ініціативах.
Велика увага приділяється організацією підвищенню якості освіти. Масонські ложі призначають стипендії та гранти для обдарованих студентів, беруть участь у програмах наставництва, допомагаючи іншим на шляху до самовдосконалення.
Масонів заохочують до активної участі у житті держави. При цьому на чільне місце ставиться неухильне дотримання своїх цивільних обов’язків, повага до законів, прав і свобод інших членів суспільства.
Згідно з правилами організації, масон завжди є лідером, зобов’язаним демонструвати своїм прикладом зразок дотримання моральних та етичних цінностей, таких як чеснота, чесність, співчуття і справедливість стосовно інших.
Фінансування масонства
Масонство не є комерційною організацією. Доходи в основному беруться з обов’язкових та добровільних членських внесків та внесків у ложі. Для кожної ложі ці моменти обговорюються окремо.
При вступі до організації від новоприйнятого члена може знадобитися одноразовий вступний внесок. Ці гроші витрачаються на адміністративні та церемоніальні потреби, пов’язані з обрядом посвячення.
Кожен член братства зобов’язаний сплачувати регулярні членські внески, періодичність яких залежить від юрисдикції ложі: щомісяця, щокварталу щороку. Ці гроші йдуть на поточні витрати: утримання будівлі, адміністративна діяльність, благодійність та інші витрати на забезпечення життєдіяльності ложі.
Ще одне джерело доходу — добровільні пожертвування адептів, ці кошти зазвичай спрямовуються на благодійність, встановлення стипендій, допомогу у ліквідації наслідків стихійних лих.
Також ложа сама може організувати збирання коштів, як правило, на фінансове забезпечення конкретного завдання. З цією метою проводяться благодійні обіди, акції, аукціони та інші подібні заходи.
Деякі організації можуть мати активи, що приносять дохід, наприклад нерухомість, що здається в оренду або інвестиційні пакети. Цей дохід зазвичай йде на підтримку фінансової стабільності організації.
Основним принципом у розподілі фінансових потоків є прозорість та підзвітність, засновані на взаємній довірі та чесності.
Хто може вступити до ордену
Традиційно суспільство відкрито тільки для чоловіків (складно уявити собі середньовічну жінку-муляра), хоча згодом з’явилися окремі відгалуження, призначені виключно для жінок (Орден Східної зірки, Орден Амаранта), а також спільні (Le Droit Humain), які приймають до своїх лав як чоловіків, так і жінок.
Мінімальний вік учасника братства становить від 18 до 21 року залежно від юрисдикції ложі.
Основний принцип відбору — віра у Вищу Істоту. При цьому пояснювати розуміння Вищої Істоти не потрібно — політичні та релігійні дискусії у братстві заборонені. Для християнина це може бути Трійця, для мусульманина Аллах.
Морально-етичні якості кандидата оцінюються за допомогою відгуків оточення та рекомендацій членів ложі.
Майбутній масон має бути налаштований на активну участь у житті ордена, щиро цікавитись принципами та цінностями масонського руху. Масонство — організація налаштована на діяльність, тому участь у засіданнях, ритуалах та благодійних заходах є обов’язковою.
Кандидат, який виявив зацікавленість діяльністю ордена, повинен підійти до вже чинного члена, заручитися його підтримкою, заповнити форму заявки та пройти співбесіду. Остаточний вердикт виноситься більшістю голосів членів ложі.
Масонство в Україні
Першим масоном України вважається Джеймс Френсіс Едвард Кейт шотландський дворянин, з 1740 по 1741 р. головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду. Створивши масонську ложу на території України він почав залучати до її членів представників аристократії. Після від’їзду Кейта на війну та його трагічної загибелі про долю цієї першої української масонської ложі, яка отримала назву Глухівської, нічого не відомо.
Наступна масонська ложа з’являється на Галичині. Потім з’являється масонська ложа і при Харківському Університеті, одним із її членів стає Петро Гулак-Артемовський, який ніколи не приховував своєї приналежності до братства.
Дуже популярні масонські ложі у Полтаві: один із найвідоміших представників цієї ложі — Іван Котляревський.
Несподіванкою для російського імператора Миколи I стає поява Кирило-Мефодіївського братства. Досі точаться суперечки, чи був членом цього братства Тарас Григорович Шевченко, але історія з викупом його з кріпацтва опосередковано вказує на його тісний зв’язок з масонами.
Відомо, що масоном був Михайло Грушевський – Голова УЦР. На той час до масонського руху приєднався майже весь тимчасовий уряд та визначні політичні діячі — Петлюра та Скоропадський.
За радянських часів масонство стикалося з постійними переслідуваннями та жорстким придушенням, оскільки комуністичний режим розглядав масонство як загрозу. Масонська діяльність пішла у підпілля.
Після здобуття Україною незалежності 1991 року масонський рух почав відроджуватися.
Сьогодні в Україні діє декілька лож, які регулярно проводять збори, на яких обговорюються філософські та морально-етичні аспекти життя суспільства, здійснюються благодійні заходи.
Окремі ложі приділяють найбільшу увагу особистому розвитку та інтелектуальному зростанню саме своїх членів, які особистим прикладом просувають культурні цінності у всі верстви суспільства.
