Мазепинство – це національно-визвольний рух українського народу у Російській імперії.
Така назва пішла від прізвища українського гетьмана Івана Мазепи, який у 1709 році наважився виступити проти московського царя Петра І. Послідовників гетьмана прозвали «мазепинцями» або більш образливо «мазьопами». Пізніше так почали називати усіх, хто підпадав під підозру у нелояльному ставленні до імперського режиму. Бажання українців відокремитися від Російської імперії російські націоналісти сприймали як прояви сепаратизму та зради.
Наприкінці XIX – початку XX сторіччя на території України почав поширюватися національно-визвольний рух. Російські націоналісти, які протистояли «мазепинцям», гордо називали себе «богданівцями» на честь Богдана Хмельницького, який у 1654 році приєднав Гетьманщину до Московії.
На початку двадцятого століття на території Королівства Галичини москвофіли почали травлю українофілів, які активно підтримували незалежний розвиток України, її мови та культури. Про такі події писав сучасний український письменник Андрій Кокотюха.
Пізніше на зміну «мазепинців» з’явилися нові назви для захисників незалежності України:
- петлюрівці;
- бандерівці.
У сучасній дійсності мазепинство не втратило своє первісне значення, бо рух за незалежність та свободу України зараз став ще більш актуальнішим.
