Співробітнику, який бажає досягти успіху в компанії, незалежно від посади та досвіду потрібно навчитися неупереджено оцінювати рівень своєї професійної підготовки. Часто цьому перешкоджає самокопання (самоаналіз та інші когнітивні спотворення).
Під цим складним словосполученням розуміються помилки мислення, що виникають у процесі обмірковування завдань, які призводять до невірної оцінки ситуації.
Одним із таких спотворень є ефект Даннінга-Крюгера. Коротко його сутність простими словами визначає цитата засновника даосизму — стародавнього китайського філософа Лао-цзи: “Той, хто знає говорить, а той, хто говорить, не знає”.
Що таке ефект Даннінга-Крюгера
Фахівці в галузі психології описують ефект Даннінга-Крюгера (або як його ще називають: “синдром всезнайки” або “синдром некомпетентності”), як різницю, між лінією поведінки “самозваного фахівця” і Гуру.
Новачок, який тільки почав вдаватися у сутність проблеми, але вже готовий надати: “Відповідь на будь-яке запитання за мінімальний відрізок часу…” ніколи не зможе просунути проєкт уперед!
Але якщо за справу візьметься Гуру (у тій же області пізнання), при його експертній оцінці “спливуть” всі дрібні “підводні” камені, що лежать на шляху до досягнення мети. І для створення точного прогнозу розвитку ситуації буде потрібно лише деякий час на роздуми.
Швидко ухвалене рішення ніколи не призводить до позитивного результату!
Так, дійсно, існують конкретні спеціальності (льотчик-випробувач, пілот Формули 1, оперативний черговий АЕС тощо), де час ухвалення єдино правильного рішення обчислюється миттєвостями, але перш ніж отримати допуск до виконання подібних функцій претендент повинен пройти через роки навчання та тренувань, а потім постійно підтримувати свій професійний рівень на висоті. Без вивчення усіх досягнень прогресу в конкретній галузі діяльності, становлення фахівця високого рівня неможливе.
Психотерапевти відзначають, що не кожна людина здатна вибратися з пастки, яка називається “ефектом Даннінга-Крюгера”, при цьому вказуються такі причини:
- здібності, закладені природою;
- нестача знань;
- виховання та коло спілкування;
- прогалини в освіті;
- психологічні особливості нав’язані ззовні (релігійні догми чи етнічні традиції);
- відсутність досвіду;
- завищена самооцінка, викликана, наприклад, ейфорією від здобуття “престижної” освіти чи захопленими відгуками найближчого оточення.
Також помилково вважати, що до впливу ефекту Даннінга-Крюгера схильні лише люди, які не мають достатнього рівня інтелекту. Нерідко, фахівець, який досяг певного рівня в будь-якій галузі, помилково припускає, що подальшого розвитку він більше не потребує.
Таким чином, основним недоліком особистості, схильної до ефекту Даннінга-Крюгера є не недостатня компетентність, а відчуття психологічного комфорту, викликаного невиправдано високою самооцінкою.
Історія відкриття ефекту Даннінга-Крюгера
У 1999 році викладачеві Корнеллського університету (США) Девіду Даннінгу потрапила на очі стаття про якогось М. Уїллера: людину, яка увійшла в історію криміналістики як “виконавець” одного з найбезглуздіших злочинів.
Серед білого дня, не роблячи жодних спроб приховати свою зовнішність, протягом години цей “лиходій” пограбував дві фінансові установи. Він був упевнений, що лимонна кислота та “зникоме” чорнило мають одну спільну властивість — приховують “видимий вигляд” матеріального об’єкта від сторонніх очей. Завдавши “диво-засіб” на обличчя, злодюжка знаходився в повній впевненості, що об’єктиви відеокамер його особистість не зможуть ідентифікувати. На жаль! Його все-таки виявили та уникнути судового вироку не вдалося.
Зацікавившись цією історією, професор психології, Даннінг разом з асистентом Джастіном Крюгером проводить низку експериментів за участю своїх студентів, і на підставі результатів створює гіпотезу, згідно з якою всі працівники, незалежно від галузі знання, діляться на три типи.
- початківці, “фахівці”, які після перших кроків у вивченні питання, визнають себе авторитетними знавцями й починають роздавати “експертні” оцінки праворуч і ліворуч;
- “професіонали”, здатні дати адекватну оцінку тому, що відбувається, але одночасно розуміють необхідність самовдосконалення в обраній галузі;
- “знавці” своєї справи, які становлять всебічний експертний висновок про ймовірний результат подій, що знаходяться в межах їхньої компетенції, при цьому раціонально пояснюючи, хід своїх висновків.
Що протилежно ефекту Даннінга-Крюгера
Серйозною перешкодою для кар’єрного та особистісного зростання може виявитися й антипод “синдрому всезнайки” — “синдром самозванця”. Таку назву отримав психологічний стан при якому успішний співробітник, який не сприймає свої досягнення серйозно. Така людина, з блиском вирішене завдання вважає випадковим успіхом, постійно порівнюючи себе з колегами, які, на його думку, набагато вдатніші, талановитіші та працьовитіші за нього.
Виникає страх перед тим, що тепер, після “незаслуженої” перемоги доведеться постійно доводити оточенню свою компетентність та перебуваючи у стані постійного стресу, цей “роботяга” упевнений, що найменша помилка призведе до повного краху Стан депресії та тривоги призводить до заперечення власних здібностей до вирішення нових завдань, пропадає мотивація, що неминуче ставить хрест на подальшому саморозвитку та кар’єрному зростанні. Фахівці виділяють такі ознаки прояву синдрому самозванця:
- позитивні відгуки оточення не сприймаються жертвою серйозно;
- власний внесок у загальну справу видається зовсім незначним, порівняно із заслугами колег;
- постійний страх зробити помилку, що призводить до неминучого провалу;
- потреба постійно доводити власну компетентність та спроможність.
На загальну думку більшості психологів, що практикують, “синдром самозванця” це не діагноз, а набір особистісних переживань людини, яка вважає себе обманником, ошукуючи своє оточення, яке сприймає його краще, ніж він цього заслуговує.
Хибний синдром некомпетентності притаманний більшості нормальних людей — здоровий сумнів у власних силах є чудовим мотиватором по дорозі особистісного самовдосконалення.
Але якщо думки про неповну відповідність уявному ідеалу починають заважати жити, викликаючи депресію і почуття власної неповноцінності, що не проходить, це сигнал — час вживати заходів. Один із найпростіших способів: завести “Щоденник власних досягнень”, у якому регулярно слід фіксувати:
- свої сильні сторони;
- перемоги, навіть якщо вони здаються незначними;
- досягнуті у боротьбі зі своєю невпевненістю результати.
Регулярне перечитування цих записів дозволить невдовзі повернути втрачену самооцінку.
Як подолати ефект Даннінга-Крюгера
Один із “батьків” явища Девід Даннінг описав три рекомендації, які зможуть допомогти у подоланні наслідків відкритого їм ефекту:
- “Принцип наївного реалізму”. В основу цієї заяви психолог поставив твердження, що все, що відбувається з людиною, є продуктом розумової діяльності його головного мозку. Насправді з погляду іншого учасника подій ситуація може виглядати зовсім по-іншому. Тому перша рекомендація вченого: “Зробити паузу, та постаратися поглянути на те, що відбувається з різних точок зору”.
- “Не нехтувати громадськими зв’язками”. Вирішуючи проблему людині властиво більшою мірою покладатися на себе. Але аналіз ситуації у контакті з оточенням дозволить уникнути “вузькоспрямованого” підходу, обираючи остаточне рішення колегіально.
- “Зберігати контроль над впевненістю”. Впевненість у своїй правоті — важлива складова під час ухвалення рішення, яке може вплинути на події, що відбуваються з навколишніми особами (підлеглими, клієнтами, членами сім’ї). Але використовувати цей фактор необхідно з обережністю включаючи або вимикаючи його залежно від ситуації — коли та кому прийняте рішення принесе найбільшу користь.
Ефект Даннінга-Крюґера, або його первинне визначення, були піддані критичному аналізу за допомогою статистики і порівнянь між різними культурами, що викликало сумніви в їх оригінальному поясненні.
У 2000 році автори були нагороджені “Шнобелівською премією” з психології за свої дослідження, але досі ніхто не зумів заперечити існування цього феномену.
