Є завдання, яке потребує термінового вирішення, є розуміння необхідності її виконання, а ось бажання докласти зусиль та досягти результату немає. Знайомий випадок, який у народі отримав назву “лінь”.
Так, соромно, так тривожно, адже невиконання дорученої справи призведе лише до негативних наслідків: відсутність матеріальної винагороди, негативне ставлення оточення, втрата самоповаги. Ледача людина нічого не виробляє, а лише споживає, перебуваючи на утриманні суспільства. Недарма у списку смертних гріхів у православ’ї під номером сім зазначено: “лінь”.
Але насправді все не так жахливо: часто лінощі виступають як захисні функції організму, його реакція на навантаження, емоційну невлаштованість і навіть проблеми зі здоров’ям. Тому починати боротися з лінощами можна тільки після з’ясування причин її появи.
Причини виникнення лінощів
Найпоширеніший винуватець відсутності бажання зробити щось корисне — це відсутність мотиву. Прагнення залишатися у стані спокою перевищує вигоди, які можна отримати після реалізації поставленої мети. Якщо своєчасно не вжити заходів, ситуація, вийшовши з-під контролю, призведе до появи апатії, втрати життєвих цінностей і навіть до проблем із фізичним здоров’ям.
Відчуття безглуздості дорученої роботи теж не додає цілеспрямованості. Іноді, усвідомити важливість довіреної справи допоможе прокрастинація, тобто відстрочення його виконання. За цей час можуть відкритися нові обставини, які змінять ставлення до кінцевого результату, або, як часто буває, проблема вирішиться сама собою.
Недостатня самооцінка, страх провалу нерідко змушують шукати лазівку: ”як би уникнути виконання складної роботи”. У цьому випадку допомогу та підтримку оточення важко переоцінити.
Здатність людини виконати задумане, навіть якщо цьому заважають об’єктивні обставини, психологія називає “силою волі”. Відсутність цієї якості є однією з форм лінощів.
І, нарешті, синдром хронічної втоми, брак часу на відновлення життєвих сил, витрачених у результаті активної діяльності, стане непереборним бар’єром на шляху якісного та швидкого втілення задуманого в життя.
ТОП-5 способів як перемогти лінь
5 простих інструментів, що дозволяють подолати лінощі, взаємопов’язані та логічно доповнюють один одного:
- постановка мети;
- складання плану щодо її досягнення;
- дотримання режиму праці та відпочинку;
- оптимізація робочого часу;
- боротьба з факторами, що відвертають увагу.
Постановка мети
Психологія поділяє цілі на “зовнішні” та “внутрішні”.
До “зовнішніх” цілей відносять завдання, поставлені під впливом чужої думки або обставин, що склалися. Наприклад: “Потрібно за місяць вивчити китайську мову, тому що шеф сказав, що очікується постачання нового обладнання з Китаю”. На підсвідомому рівні така мета викликатиме внутрішнє відторгнення, та її досягнення буде пов’язане з конфліктом посеред особистости.
Інший приклад: “Нарешті накопичив суму на путівку до Парижа. Залишилося за місяць вивчити мову”. Мета, що збігається з бажанням досягається швидше, простіше і досягнення її приносить більше задоволення. “Внутрішня” мета мотивує на емоційному рівні та не потребує додаткової стимуляції.
За типами мети поділяються на:
- Мета-процес, наприклад: “Щоранку починати з пробіжки”. Такі цілі з часом перетворюються на звички та часто допомагають досягти успіху в здійсненні мети іншого типу: “мети-результату”.
- Мета-результат: “Пробігти три кілометри за 14 хвилин” є орієнтиром, кінцевою точкою процесу.
Мета має бути усвідомленою та максимально конкретною. Основний упор, звичайно, робиться на мету-результат, але при цьому детально аналізуються всі мети-процеси, що призводять до бажаного ефекту.
Від “зовнішніх цілей” мозок хоче якнайшвидше позбутися будь-якими шляхами, нехай навіть на шкоду якості кінцевого продукту. Переведення “зовнішніх цілей” у розряд “внутрішніх” у результаті гарантовано призведе до стовідсоткового результату. Допомогти у цьому зможе зважений, добре обдуманий з урахуванням власних цінностей і бажань, у відповідь питання:”Навіщо?”.
Складання плану
Мета ні на трохи не відрізняється від мрії. І те, й інше — досягнення морального, матеріального чи фізичного добробуту у майбутньому. Проте, мрія “збувається” чи “не збувається” з незалежних від людини причин, тоді як мета “досягається”, шляхом докладання конкретних зусиль. Основна відмінність мети від мрії – план.
Головне правило грамотного формулювання завдання – це її документальна фіксація. Сформулювавши кінцевий результат, слід розбити процес його досягнення на етапи, при цьому визначити наступні властивості для кожного з них:
- конкретність – кожен етап повинен стати максимально унікальним та вимірним (не “нагодувати сім’ю”, а “до 14:00 приготувати обід на п’ять осіб із зазначенням меню”);
- досяжність – реальність виконання (філе пінгвіна, фаршированого рамбутаном краще замінити качкою з яблуками).
Наступний і найважчий етап — це дотримуватися наміченого плану. У результаті здійснення можуть виникнути непередбачені труднощі, форс-мажорні обставини. Якщо якась “мета-процес” застопорилася, її просто потрібно замінити на іншу, що дозволяє досягти того ж результату в обхід факторів, що заважають.
Дуже важливі самомотивація та контроль за дотриманням плану. А маленька шоколадка за викреслений пункт додасть енергії та бажання рухатися далі.
Режим праці та відпочинку
Для досягнення максимальної продуктивності періоди активної діяльності необхідно перемежовувати з моментами розслаблення. Поширена помилка, що навіть невелика перерва у роботі призводить до глобального відставання у досягненні результату. Навпаки, невеликі “вікна” підвищують концентрацію, скорочують кількість помилок і навіть нормалізують ритм серцевої діяльності.
Але не варто плутати поняття перерви на відпочинок із відволіканням від роботи. Порожні балачки з колегами, стрічки соціальних мереж, спілкування в месенджерах результативності не додають.
Краще прогулятися на свіжому повітрі або зробити пару фізичних вправ.
Оптимізація робочого часу
Перемогти думку: “Зроблю завтра” складно. Але якщо піти у цього бажання на поводі, нічого доброго не станеться.
Почати слід з малого – порядок на робочому місці порадує око, відсутність сміття та сторонніх предметів навколо сприятимуть концентрації уваги та зосередженості. Слід привчити себе до думки: “Так буде завжди”.
Найважче, зазвичай, дається перший крок. Але приділивши насущному питанню перші 15 хвилин стане помітно, що процес пішов і вимагає для підтримки свого руху вже не настільки титанічних зусиль. А візуально уявивши собі мету та вигоди від її досягнення підтримувати весь механізм у русі виявиться дуже просто.
На тлі подолання страху: “А що як не вийде?” і відчуття комфорту від досягнутого результату виробляються корисні звички мислити позитивно та творчо. Головне не впадати в крайнощі, намагаючись, наприклад, нескінченно доводити до досконалості вже виконану роботу, на шкоду новим завданням.
Одним словом: “Хочеш світлого майбутнього? Змінюй сьогодення!”.
Усунення факторів, що відвертають увагу
“Пожирачі часу” або, як їх ще називають “хронофаги” – біда сучасності. Складно уявити на що б відвертався середньовічний чернець переписуючи книгу: ні телефону, ні Інтернету, ні настирливих друзів-відвідувачів — тільки свічка, перо та пергамент.
У боротьбі з факторами, що забирають час, але не приносять результату, допомагають наступні засоби:
- чіткий поділ завдань за пріоритетами, це дозволить не відвертатися на малозначні питання, які в більшості випадків вирішуються “самі собою”;
- уявлення цілісної картини робочого дня за часом і безперервне її коригування залежно від зовнішніх впливів;
- ефективна організація робочого місця — постійні пошуки необхідних документів, походи за папером, видруком, довідковими матеріалами та назад результативності роботі не додають;
- різко окреслена фільтрація інформації на потрібну і не дуже — ознайомитись та обговорити останні кадрові зміни в компанії краще під час перерви;
- недопущення поспіху — найшвидша робота — це повільні операції, які виконуються без перерв між ними.
Дотримання всіх цих нескладних правил гарантовано назавжди допоможе подолати такого ворога як лінь.
